О мово вкраїнська! Хто любить її, той любить мою Україну!
Діти часто віддзеркалюють емоції батьків. Якщо бачимо, що дитина нервує, одразу перевіряємо наскільки знервовані самі.
Якщо відчуваєте, що емоції переповнюють, треба подихати і «заземлитися». Робимо кілька вдихів носом, надуваючи живіт на рахунок один-два, і кілька видохів, здуваючи живіт, на рахунок один-два-три-чотири-п'ять.
Тому для того, щоб заспокоїти дитину:
1. Треба заспокоїтися самим. Ми можемо ділитися тільки тим, що є в нас.
2. Коли заспокоїлися, спокійно говоріть з дитиною тими словами, до яких вона звикла в звичайному житті. Не варто кричати на дитину, коли вона сама кричить, це не допоможе.
3. Треба пояснити дитині, що наразі батьки роблять найважливіше: піклуються про її безпеку. Найчастіше дитина в паніці, бо не розуміє, що відбувається і чому мама забрала її із затишної квартири й привела в підвал.
4. Хвалити: як гарно тримається, швидко збирається.
5. Переключати увагу дитини на тих, хто потребує підтримки: бабуся, інші рідні чи близькі люди.
6. Окреслити зону відповідальності: дитина сама контролює, які іграшки треба взяти, знову спускаючись у підвал.
Але з усіх правил є винятки. Є діти, батьки яких не панікують. Вони впевнені, що все буде добре і навіть не ховаються в коридорах чи підвалах, а спокійно продовжують своє буденне життя. Діти, які чують сигнал тривоги, починають панікувати від того, що батьки занадто спокійні. І при тривозі не виконують так званих дій, які б сприяли їхній безпеці. У цьому разі батькам необхідно створити умови саме дитині, щоб вона відчувала себе у безпеці. Тут головне, щоб дитина виконувала дії, які передбачає повітряна тривога, тоді вона не буде панікувати і буде більш спокійною, бо вона виконує всі правила, передбачені повітряною тривогою чи будь-якою іншою.